Преса про нас. Газета «Вільний голос» додає 5 нових світлин

Преса про нас. Газета «Вільний голос»
08.02.2012
Дитячі мрії збуваються. Газета «Вільний голос» додає 4 нові світлини
10.02.2012
Показати всі

Преса про нас. Газета «Вільний голос» додає 5 нових світлин

ДБАЮТЬ ПРО НАСТУПНІСТЬ ПОКОЛІНЬ
Отинійське лісництво загальною площею 2278 га входить до складу ДП «Коломийське лісове господарство» (директор – Василь Синітович) і розташоване на території Коломийського і Тлумацького районів. Контора лісництва знаходиться у селищі Отинія. Звідси, з головного офісу, і розпочалася наша захоплююча подорож у Храм Природи – Ліс.
Нас привітно зустрів помічник лісничого Іван Семців. За свою трудову діяльність, а це з 1976 року, чоловік пройшов усі щаблі професійного зростання – від простого робітника, закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Знаково, що наша зустріч відбулася напередодні 60-річчя Івана Михайловича, і нам, журналістам «Вільного голосу», випала приємна нагода привітати ювіляра, а заодно пригадати нашу співпрацю з ним як депутатом районної ради шостого демократичного скликання.
– Наше лісництво розділене на п’ять майстерських дільниць, – розповідає Іван Михайлович, – згідно з рослинним районуванням, територія лісництва належить до лісостепу – Покутсько-Дністровський та Передкарпатський округи. Середній вік насаджень – 57 років, середній бонітет – 1,3, середній запас на 1 га – 200 м кубічних. Середній запас стиглих насаджень – 230 м кубічних, середній приріст на 1 га – 3,4 м кубічних. Корінні та переважаючі насадження представлені дубом звичайним, їх доля становить 70 відсотків.
Перш ніж вирушити до лісу, щоб побачити, як проводиться догляд за молодняком, Іван Михайлович пропонує нам екскурсію парниковим господарством, що біля контори. Тут ростуть різні декоративні породи, щорічно їх живцюється понад три тисячі. Побачити в одному місці стільки неймовірної краси не часто випадає нагода. В очах аж рябить від різнобарв’я квітів на кущах і деревах – білі, червоні, жовті, фіолетові… Ось амброве дерево, родом з Америки, вирощене з насіння у розсаднику в Городенці, тут успішно прижилося. Ось ще один екзот, характерний для Закарпаття – каштан їстівний, яким так люблять ласувати французи. А ось гледичія трьох колючкова: у неї листя як в акації, а от зі стовбура стирчать шипи – колючки. Є припущення, що саме вінком із них увінчали голову Ісуса. Ми збилися з рахунку, коли Іван Михайлович почав нам перераховувати види туй – нитчаста, папороподібна, золотиста, куляста, карликова – ціла колекція. Кожен лісничий у цьому розсаднику залишає по собі пам’ятку, найбільше рідкісними екземплярами він поповнився за господарювання саме Івана Михайловича. Тож на наше прохання назвати, яке дерево чи кущ йому найбільш до вподоби, завагався – усі серцю милі, бо щоб ця краса прижилася, а ще – почала цвісти, треба докласти неймовірних зусиль. І все ж, дугласія, теж американський екзот, – одне з улюблених, як дуже перспективне для наших лісів. Хвойне дерево чарує своїм неповторним ароматом – достатньо потерти таку гілочку пальцями. А якби з нього заварити чай, відвар додати до ванни – і здоров’я, і насолода.
На тридцяти сотках розсадника є не лише уже дорослі дерева й кущі. Тут є справжні ясла – у парничках з насіння уже пробилися тендітні паросточки модрини. Через три роки їх висадять у відкритий грунт, а до того часу їм потрібен догляд, як за дітьми.
Це лише маленька частинка з побаченого: для забезпечення лісовідтворення на території лісництва діє лісовий розсадник площею три гектари, на якому щорічно вирощують понад 50 тисяч сіянців основних лісоутворюючих порід та чотири тисячі саджанців декоративних. Для функціонування розсадника працівники лісової охорони щорічно заготовляють понад 300 кг лісового насіння. Щороку лісництво надає допомогу в озелененні населених пунктів області та новобудов. Цьогоріч, наприклад, їхній внесок – алея пам’яті Героїв Небесної Сотні та загиблих учасників АТО біля Спасопреображенського монастиря в Угорниках, де висаджено 420 дерев.
– А ще мені хочеться віднайти і відновити давні породи плодових дерев, – ділиться мріями Іван Михайлович. – Вони якнайкраще пристосовані до нашого клімату і урожай з них завжди щедрий.
Своїми успіхами лісництво завдячує працьовитим людям. Іван Михайлович з гордістю розповідає, що основу лісництва становлять трудові династії – майстра лісу В. Кривяк та Р. Стефуришин, діди, батьки, матері яких віддали багато років лісовому господарству. Сумлінно трудяться майстри лісу І. Вінтоняк, Р. Гаріджук, Р. Курчій, лісоруби В. Вінтоняк, Т. Смалюга, лісокультурники, працівники лісництва Г. Дубей, І. Семців.
Ми знайомимося з майстром лісу Василем Вайдліхом і робітником Степаном Козачком, які проводили перший догляд насаджень на ділянці у 0,4 га. Тут, де було проведено рубку перестигаючих культур, ростуть молоденькі саджанці модрини та дуба червоного. Тепер це мало примітні пагінчики, яким, щоб набути краси і сили, знадобиться не один десяток років. Їхнє виживання залежить не стільки від природних умов, як, головним чином, від турботи лісників – як обсапають, підгорнуть кореневу шийку, а при потребі досадять нові саджанці. Ця ділянка, що знаходиться на межі населених пунктів Станіславівка – Лісний Хлібичин, у лісників має своє означення: квартал 35, виділ 25. Територія чималенька, оком не охопиш, а лісники, виявляється, ведуть тут чіткий облік, можуть підрахувати результат своєї праці, спрогнозувати перспективу, щоб забезпечити ріст повноцінного лісу. Для цього на ділянці стовпчиками зафіксовано невеличку пробну площу – по ній восени проводять інвентаризацію, перераховують висаджене, дізнаються скільки прижилося, виводять загальний відсоток – і вже згідно нього скориговують свої дії.
– Усі суцільні вирубки одразу заліснюємо технічно цінними породами, а це – дуб звичайний, модрина, дугласія, – продовжує розповідати Іван Михайлович. – Щорічно ми садимо 17-22 га лісу, середня приживленість лісових культур за останні роки – 94,2 відсотка. Щорічно на площі понад 90 га проводимо догляд за молодими посадками лісу. Крім того, щорічно проводимо догляд за молодняками у вигляді освітлень – 9,3 га, прочисток – 46,4 га, проріджень – 9,4 га, прохідні рубки – 15 га.
Щоб продемонструвати цей наступний етап догляду за молодняком, Іван Михайлович веде нас на ділянку, яка займає 3,8 га. Тут садили ялицю з дубом, деревцям уже дев’ять років. За цей час поміж ними насіялися осика, береза, граб – вони ростуть швидше за основні породи і затіняють їх, тож треба проріджувати. Принагідно забирають сухостій, вибраковують хворі дерева. Уся ця деревина з прорідження відправиться у Брошнів, де переробиться на тирсоплиту, будуть меблі.
Цікаво було дізнатися, що планують лісівники для покращення ведення лісового господарства. У перспективі – ширше використання недеревної продукції, створюватимуть плантації – плодово-ягідні та лікарських рослин. Будуть щепити, живцювати та вирощувати декоративно – посадковий матеріал для подальшої реалізації населенню. Вирощуватимуть посадковий матеріал основних лісоутворюючих порід із закритою кореневою системою, впроваджуватимуть системи органічного землеробства на лісовому розсаднику, і далі механізують основні роботи при догляді за лісовими культурами, вирощуватимуть посадковий матеріал декоративних порід та новорічних ялинок у контейнерах. Словом, роботи – непочатий край.
Завершувалася наша екскурсія у вже дорослому лісі, де дерева своїми зеленими шатами, здавалось, підпирали небо. Тут так багато світла, а як заливалося щебетом птаство! Не дивно, що цей зелений рай – улюблене місце багатьох відпочивальників (про зручності для яких лісівники теж дбають, обладнавши для цього куточки для дозвілля, і банери лісгоспу уздовж траси закликають до культури відпочинку, утім…). Тож ще один клопіт лісників – дбати про чистоту лісу. І те, що ми повсякчас натрапляли у лісі на акуратно складені купкою пляшки і бляшанки – на жаль, не результат свідомості відпочивальників, а небайдужості і старанності самих працівників лісництва.
Разом з помічником лісничого Іваном Семцівим, начальником відділу лісового господарства Ігорем Скочелясом ми насолоджувалися красою лісу. Подумалось: скільки праці й зусиль треба докласти, щоб проросла зібрана насінинка, скільки терпіння й любові мати, щоб виростити повноцінне дерево. Інколи на це не вистачає одного людського життя. Але, як філософствує Іван Михайлович, щось нам лишили, щось і ми лишимо, скромно замовчуючи, що лишають ще краще, красивіше, дбаючи, аби природний цикл відтворення не переривався. «У лісі все відбувається як у родині, – підтверджує наш співбесідник, прощаючись. – Є дідусь з бабусею, мама з татом, і діти – малеча, підлітки, юнь – тоді у цього роду є майбутнє. Отак і ми дбаємо про наступність поколінь, аби виростити повноцінний ліс, справжній храм Природи…».
Валентина БЛИЗНЮК,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.